А ти сій квіти

Коли дихаєш через раз, поки не отримаєш звістку від рідної людини з фронту, Коли не знаєш, як дивитися в очі і що казати матері, дитині, дружині того, хто загинув чи зник без вісти у цій дикій середньовічній бійні, Коли не тішить перший сніг і здаються дивними традиції зустрічі Нового року, Коли з усіх сил зміцнюєш свою віру, щоб оберігати нею інших – Ти мусиш десь брати силу і для своєї душі. З маленької насінини виростають квіти, вони цвітуть, чи COVID, чи війна. І в цьому є велика мудрість і сила природи, це лікує душу і дає приклад. Може, тому я сію квіти, бо для мене це одна з таких можливостей. Мабуть, тому вірш «А ти сій квіти» Анни Гецко дуже подобається мені і я щиро вдячна автору. Найкраще кожному вдається та справа, яку любиш, і її обов’язково треба продовжувати робити.