МУЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ В ЗДО

 

                               Рекомендації щодо музичного виховання дітей в ЗДО.

          Музика володіє можливостями впливу не тільки на дорослих, але й на дітей дошкільного віку. Більш того, і це доведено, навіть внутрішньоутробний період надзвичайно важливий для подальшого розвитку людини: музика, яку слухає майбутня мати, здійснює позитивний вплив на самопочуття дитини, що розвивається (можливо, і формує його смаки і переваги). 
         Зі сказаного можна зробити висновок про те, наскільки важливо створювати умови для формування основ музичної культури дітей дошкільного віку. 

Основними завданнями музичного виховання можна вважати: 

1. Розвиток музичних і творчих здібностей (з урахуванням можливостей кожного) за допомогою різних видів музичної діяльності; 
2. Формування початку музичної культури, сприяння формуванню загальної духовної культури.

          Успішне вирішення перерахованих завдань залежить від змісту музичного виховання, перш за все:

·        від репертуару, що використовується,

·        методів і прийомів навчання,

·        форм організації музичної діяльності та ін.

           В дитині важливо розвивати все краще, що закладено в ній від природи; враховуючи схильності до певних видів музичної діяльності, на основі різних природних задатків формувати спеціальні музичні здібності, сприяти загальному розвитку. 

           Музичні здібності дітей виявляються у кожного по-різному. У деяких вже на першому році життя всі три основні здібності - відчуття ладу, музично-слухові уявлення і відчуття ритму - виражаються достатньо яскраво, швидко і легко розвиваються, це свідчить про музичність; у інших пізніше, важче. Найбільш складно розвиваються музично - слухові уявлення - здатність відтворювати мелодію голосу, точно інтонуючи або добирати її на слух на музичному інструменті. У більшості дітей ця здатність виявляється лише в 5 років. Але відсутність раннього прояву здібностей не є показником слабкості або тим більше відсутність здібностей. Велике значення має те оточення, в якому росте дитина (особливо в перші роки життя). Ранні прояви музичних здібностей спостерігаються, як правило, саме у дітей, які одержують достатньо збагачених музичних вражень. 

          Основною формою музичної діяльності в дитячому садку є заняття, які передбачають не тільки слухання музичних творів доступних для сприйняття малюками, навчання їх співу, рухам в музичних іграх і танцях але і навчанню їх грі на дитячих музичних інструментах. Інтерес до оркестру дитячих музичних інструментів, як засобу музичного виховання був великим. Видатні музиканти просвітителі Б. Асафьев, Б. Яворський, австрієць До. Орф підкреслювали значення активних форм музичної діяльності дитячого оркестру, як основи елементарної музичної практики і розвитку дітей.

          Ще в 20-х роках 20-го сторіччя в дошкільній освіті говорили про необхідність організації дитячого оркестру як дієвого засобу розвитку музичного сприйняття і слуху у дітей. В 30-40-х роках у дитячих садка були організовані оркестри, створені нові дитячі музичні інструменти, які відтворювали високі звуки. Спочатку відбувалося навчання дітей грі на ударних інструментах: бубні, трикутнику, дзвінках, кастаньєтах та ін.

          Першими мелодійними інструментами для дітей були: ксилофон і металофон. При навчанні дітей грі на цих інструментах користувалися системою запису нот. На сучасних ксилофонах і металофонах зображають назви звуків і їх розташування на нотному стані. Граючи на таких інструментах, діти практично засвоюють елементи музичної грамоти. В групу мелодійних інструментів введено дитячу цитру, баян, флейту, гобой. Особлива роль в інструментуванні відводиться партії фортепіано, яку виконує музичний керівник.

Музичне виховання

          Часто доводиться чути від батьків: « А чи є у моєї дитини музичний слух?» , «У моєї дитини є музичні здібності, і чи можна їй займатися музикою?» Музичне виховання є важливим для кожної дитини, але намагатися «виростити» професійного музиканта з кожної дитини неможливо і не потрібно. А побачити чи є у дитини музичні здібності можна лише в процесі навчання, більш того, саме в процесі навчання відбувається і розвиток музичних здібностей. 
          Заняття музикою необхідні кожній дитині, вони допомагають її загальному розвиткові, формують відчуття прекрасного. Музичні заняття покращують характер дітей і сприятливо впливають на їхній психологічний стан. Кожна дитина - це яскрава індивідуальність, це унікальний світ, єдине у своєму роді поєднання особливостей особи, характеру, темпераменту. Нескінченна різноманітність людських типів - це безцінний дар, яким обдарувала нас природа. Маленька дитина - це особа, вже здатна на оригінальне мислення, на вираз власного «Я», на прояв волі. Щоб розвинути і зберегти в дитині особу, здатну на яскраве самовираження, педагог повинен знаходити до кожної дитини особливий підхід. Загальноприйнято, що навчання дітей музиці треба починати з 5-6 років. Але існує й інша думка: музичне виховання слід починати з внутрішньоутробного періоду. Перш ніж почати навчання на будь-якому музичному інструменті, той, хто навчається - дитина це чи дорослий – мають вже духовно володіти якоюсь музикою: так би мовити, берегти її у своєму розумі, носити в своїй душі і чути своїм слухом. Весь секрет таланту і генія полягає в тому, що в його мозку вже живе повним життям музика раніше, ніж він вперше торкнеться до клавіш або проведе смичком по струні; от чому немовля Моцарт «відразу» заграв на фортепіано і на скрипці. 

          Батькам, які хочуть виховати всесторонньо розвинуту дитину у тому числі і в музичному плані, необхідно починати її виховання ще з внутрішньоутробного періоду. Тобто слухати музику (бажано спокійну і мелодійну), відвідувати музеї і театри. За спостереженнями вчених, у мам, що займаються в період вагітності мистецтвом, часто народжуються діти з добрими здібностями в різних сферах мистецтва. Бажано співати мамам своїй дитині колисанки перед сном, і дуже важливо співати їх не фальшиво, оскільки саме цим можна порушити у дитини музичний слух назавжди.  Все вищесказане - лише підготовчий, пасивний етап навчання музиці. Але, маючи такий внутрішній музично-слуховий багаж, дитині набагато легше буде навчатися музиці надалі.

Завдання музичного виховання дітей дошкільного віку:

• підтримувати у дітей бажання слухати музику, емоційно на неї реагувати, розповідати про неї;
• формувати досвід музичних вражень;
• розвивати музичні здібності;
• розвивати мислення і творчу уяву;
• спонукати дітей самостійно визначати настрій, характер музичного твору, засоби музичної виразності;
• вдосконалювати вміння слухати музику, розрізняти її інтонації, мелодію, змістове наповнення;
• вчити слухати та диференціювати тембри інструментів;
• вправляти в умінні визначати жанрову належність музичного твору;
• формувати здатність створювати музичний образ;
• розвивати бажання та вміння втілювати у творчих рухах настрій, характер музичного образу.

 

                                 Форми організації музичного виховання:

I. Заняття, як основна форма роботи:

1.     За кількістю учасників:

• індивідуальні;
• групові;
• фронтальні;

 

 

2.     За видами діяльності:

• типові;
• домінантні;
• тематичні;
• комплексні;

II. Розваги:

1.     Ляльковий театр;

2.     Концерт;

3.     Перегляд телепередач;

4.     Ігри, забави, естафети;

5.     Дні Народження дітей;

 

ІІІ. Свята.

 

ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОВЕДЕННЯ

ДИТЯЧИХ МУЗИЧНИХ СВЯТ У ЗДО.

1. Дитячі музичні свята проводяться в закладах дошкільної освіти за рішенням завідувача ЗДО. 
    Дата початку підготовки до свята визначається за 6 (шість) тижнів до призначеної дати проведення свята.

2. Обов'язки з підготовки та проведення розподіляються наступним чином:
2.1. Вихователь-методист:
- Здійснює загальне керівництво підготовкою.
- Затверджує список співробітників ЗДО, задіяних до підготовки свята і координує їх роботу.
- Затверджує сценарій свята і кандидатури дорослих виконавців у термін не менше 5 (п'яти) тижнів до дати проведення свята.

2.2. Музичний керівник: 
- Відповідає за музичну частину свята.
- Пропонує на затвердження методиста сценарій свята, що включає музичні номери.
- Здійснює підбір музично матеріалу для розучування дітьми та оформлення свята.
- Розробляє разом з хореографом танцювальні номери.
- Розподіляє ролі серед дітей, з врахуванням їх рівня підготовки та індивідуальних особливостей.
- Проводить з дітьми репетиції вокальних та індивідуальних номерів.
- Визначає вигляд і номенклатуру прикрас та/або костюмів, необхідних для проведення свята, і узгоджує їх із завідувачем.

2.3. Вихователі: 
- Отримують від музичного керівника сценарій свята не пізніше 1 (одного) місяця до дати проведення свята.
- Відповідають за знання дітьми ролей.
- Проводять з дітьми заняття з вивчення ролей, запам'ятовування літературного матеріалу та пісенного. 
- Забезпечують присутність дітей під час підготовки до свята.
- Добре знають весь музичний матеріал, закріплюють його в групі (слова пісень та основні танцювальні рухи).
- Знають напам'ять сценарій.
- Готують потрібні для свята атрибути (по можливості підключають батьків) та прикрашають зал до свята разом з музичним керівником під керівництвом вихователя-методиста ЗДО.
- Забезпечують розмноження (ксерокс) сценарного матеріалу для дорослих виконавців.

2.4. Хореограф: 
- Відповідає за хореографічну частину свята.
- Проводить репетиції з дітьми.
- Проводить спільно з музичним керівником підготовку до свят.

2.5. Завідувач ЗДО забезпечує, за поданням музичного керівника, закупівлю і доставку матеріалів (костюми, оформлення для залу) для свята в термін, не менше двох тижнів до затвердженої дати свята. 

3. Контроль за ходом підготовки свята здійснює завідувач та вихователь-методист.

                           Основні критерії оцінювання музичного заняття

- Вступна ходьба, біг -  уміння виробляти навички виконувати основні рухи 
(перешиковування);
- Ритмічна вправа  - відповідність вправи вікові дітей, відповідність музичного супроводу, правильність виконання рухів, доцільність застосування атрибутів;
- Слухання музики - уміння емоційно підготувати дітей до слухання музичного твору, відповідність вступного слова програмовому змісту, якість художнього виконання, уміння дітей визначати жанр твору, характер, засоби музичної виразності;
- Спів - відповідність завдання вікові дітей, робота над звукоутворенням,
розвиток діапазону, правильне дихання;
- Робота над піснею - відповідність пісні вікові дітей, методичні прийоми при формуванні природного звучання, грамотне дихання, чистота інтонування, 
чітка дикція, артикуляція;
- Танець -  узгодження рухів з характером музики, вміння розвивати відчуття ритму, передавати його в рухах;
- Музична гра - організація гри, використання наочності і дидактичного матеріалу (фланелеграф, нотне лото) уміння направляти творчі прояви;
- Підсумок заняття в кінці заняття, після кожного етапу, відзначення активних дітей поіменно;                                                     

 

                              Спів - основний вид музичної діяльності дітей
          Величезну роль у навчанні співу відіграють навички сприйняття музики. Тому, в першу чергу, на музичних заняттях у дітей необхідно розвивати емоційну чутливість до музики. Через активний спів у дітей закріплюється інтерес до му-зики, розвиваються музичні здібності. Під час співу діти вчаться музичній мові, що підвищує сприйнятливість до музики. Поступово вони пізнають жанрову основу пісні. У них формується здатність відчувати темброві висотні та ритмічні зміни в музиці. Дитина-дошкільник не просто пізнає мову музики, вона починає свідомо активно цим користуватися у своїй виконавській діяльності. 

          Загальний розвиток дітей старшого дошкільного віку, вдосконалення процесів вищої нервової діяльності роблять позитивний вплив на формування голосового апарату і на розвиток слухової активності. Але ж голосовий апарат, як і раніше, відрізняється крихкістю, він ще недостатньо розвинутий. Зв'язки короткі. Звук дуже слабкий. Він посилюється резонаторами. Низький резонатор розвинений слабше, ніж головний (верхній), тому голос у дітей несильний, хоча часом і дзвінкий. Слід уникати форсування звуку, під час якого у дітей розвивається низьке, невластиве їм звучання. 

          Діти старшого дошкільного віку можуть співати вже в більш широкому діапазоні. Низькі звуки звучать більш напружено, тому в роботі з дітьми треба використовувати такі пісні, в яких зустрічається більше високих звуків, а низькі повинні проходити. Зручними звуками для старшого дошкільного віку найчастіше є фа-до2. Саме в цьому діапазоні звучання найбільш легке, природне. 

          До старшого дошкільного віку діти вже можуть досить чисто інтонувати контрастні звуки за висотою, розрізняти гучну і тиху музику, передавати нескладний ритмічний малюнок ударами, в русі, грою на металофоні, вгадувати за тем-бром музичні інструменти. Старші дошкільнята повинні мати певний фундамент музичного розвитку, бути активними на музичних заняттях, проявляти ініціативу в самостійній музичної діяльності. 

          Однак рівень музичного розвитку, рівень розвитку мелодійного слуху, музичної пам'яті, співочих навичок у дітей ще низькі. Деякі з них можуть вірно інтонувати мелодію в межах 3-4 звуків, але є ще й ті, хто співає монотонно, низько чи високо, але фальшиво. Це ускладнює роботу педагога, який повинен навчити кожну дитину співати досить чисто, щоб всі діти мали певний обсяг стійких співочих вмінь. 

          У роботі з дітьми в навчанні співу важливо використовувати вправи на розвиток музичного слуху та голосу. З огляду на особливості сприйняття дітей, потрібно орієнтуватися на вправи у формі коротких пісень з ігровим змістом. Такими вправами є маленькі пісеньки. Вправи відрізняються різноманітністю ладогармонійного забарвлення, мелодійних оборотів, яскравими музичними образами. 

          Використовуються вправи-ігри в комплексній дії різноманітних видів музичної діяльності (слухання, співи, музично-ритмічне ігрові дії, гра на металофоні). Все це допомагає більш міцному закріпленню в слуховий пам'яті дітей відповідних пісенних інтонацій. Систематичне використання пісень-вправ допомагає сформувати стійкі співочі навички, які будуть закріплюватися, вдосконалюватися при розучуванні пісенного матеріалу. 

          Гра на дитячих музичних інструментах сприяє формуванню у дітей уміння співати в ансамблі, разом, з однаковою силою звучання, в єдиній манері виконання. Цей вид діяльності розвиває пам'ять, почуття ритму, допомагає активізувати сором'язливих дітей.

 

                               Послідовність розучування пісні
1 заняття:

v Ознайомлення дітей з піснею, її характером.

v Показ ілюстрації чи іграшки.

v Повторне прослуховування.

2 заняття:

v Продовжувати ознайомлення дітей з піснею.

v Вчити розуміти її зміст, визначати динаміку.

3 заняття:

v Вчити дітей підспівувати пісню, інтонувати мелодію.

v Звернути увагу на музичний вступ до пісні, його характер.

4 заняття:

v Вчити дітей впізнавати пісню за вступом,

v Чисто інтонувати її,

v Правильно вимовляти слова,

v Співати одночасно.

5 заняття:

v Вчити дітей впізнавати пісню за мелодією (без слів).

v Звернути увагу на чисте інтонування інтервалів та спів 
природним голосом у повільному темпі (на склад «Ля»).

6 заняття:

v Вчити дітей виразно виконувати пісню, правильно вимовляти слова.

v Стежити за правильністю дихання під час співу.

7 заняття:

v Вчити дітей співати окремими групами, виразно, чисто 
інтонувати мелодію.

8 заняття:

v Вчити чисто інтонувати мелодію,

v Правильно вимовляти слова

v Дотримуватися всіх музичних відтінків.

Слухання музики

 1 заняття:

Ø Ознайомлення дітей з твором та його характером.

Ø  Показ ілюстрації чи іграшки.

Ø Повторне прослуховування.          

2 заняття:

Ø Продовжувати учити дітей визначати характер музики й 
засоби музичної виразності.

Ø Виконати твір контрастно.

3 заняття :

Ø Поглибити уявлення дітей про частини твору.

Ø Закріпити поняття: тихо, голосно, тихіше, ще голосніше..

4 заняття:

Ø Вчити дітей впізнавати твір за другою частиною.

Ø Закріпити поняття «швидко – повільно»,

Ø Визначити, які засоби виразності використав композитор.

 

5 заняття:

Ø Показати дітям, що музичний твір може звучати у різних регістрах

6 заняття:

Ø Вчити дітей розрізняти два знайомі твори.

Ø Закріпити в дітей знання про характер творів.

 

7 заняття:

Ø Вчити дітей порівнювати два твори за динамікою, регістровим звучанням, темпом, характером та будовою.