На допомогу вихователям

Коли виникає потреба, є настрій і бажання - танцюємо.
Танець "Леді вихователь" виконують педагогічні працівники Теребовлянського ясла-садка "Ромашка"
Використання музики та ідеї танцю узгодили з авторами.
Сценічний образ - ідея цілком наша.
Танець виконали під час свята "Осіннє талант-шоу в Теребовлі"

https://youtu.be/Ba37drUwufA?list=PLFYc6Of_key5x2UU-L2aLqyc0GvHpAvlD

Презентація про семінар з теми "Сім'я - головна ланка у вихованні особистості дитини. Робота з батьками" для вихователів закладів дошкільної освіти Теребовлянської ОТГ, який відбувся у нашому ясла-садку в 2018 році.

Презентація про досвід організації різних форм співпраці з батьками вихованців у Теребовлянському ясла-садку "Ромашка"

Інтерактивні методи роботи з дітьми дошкільного віку.

Метод суперечностей – один з елементів діалектики (закон єдності й боротьби протилежностей), наявність двох суперечливих якостей в одно-му об’єкті, коли наявність однієї властивості виключає можливість інших. Суперечності можуть бути технічними і фізичними.

У побутовій ситуації вони зустрічаються в дитини на кожному кроці:

треба поїсти – будеш ситим, здоровим; не треба їсти – розтовстієш, буде важко; битися погано – зробиш боляче; бийся – ти захищаєш слабкого, скривдженого.

Працюючи за цим методом, відкриваємо перед дітьми «таємницю подвійного» в усьому, у кожному явищі (події, факті, речовині) - коли щось у ньому добре, а щось шкідливе; щось заважає, а щось потрібне.

Ігри: «Добре – погано», «Користь – шкода», «Навпаки» - це ігри на вміння бачити суперечності, «обидві сторони однієї медалі».

Наприклад гра «Добре – погано». Діти діляться на дві команди: одна – «добре», інша - «погано», вони передають іграшку (песика) як еста-фету один одному, називаючи позитивні й негативні якості:

- добре, що песик пухнастий; але погано, що швидко збивається шерсть;

- добре, що він маленький; але погано, що неживий;

- добре, що легкий; але погано, що може згоріти;

- добре, що не магнітний; але погано, що не мій.

Навчити дітей формувати й розв’язувати суперечності – означає навчити їх основам ТРВЗ.

Емпатія (особиста аналогія) – уявлення дитиною себе якимось конкретним образом і передачі почуттів, переживань, настроїв цього об-разу. Відбувається це засобами вербальної і невербальної виразності. Це уміння подивитися на себе очима оточуючих: «Вважай себе частиною об’єкта, який вдосконалюють, і з’ясуй при цьому свої почуття, відчуття».

Даємо дітям завдання типу: Уяви собі…; Що почував ти сам, якби був вітром, снігом…; Ти – кущик. Про що мрієш? Кого боїшся? Про що шепочуть твої листочки? Пройди, ніби ти кам’яний, глиняний, з піску, дерева, води…; Зобрази об’єкт на мигах: цуценяті страшно; воно пустотливе; не може розгризти кісточку; не хоче сидіти на прив’язі…

Досвід свідчить, що найбільш придатними та ефективними творчими вправами для дітей є «Салат з казок», «Конструювання загадок», «Біном фантазії». Також можна пересвідчитись в ефективності таких прийомів (як під час створення казок, так і в пошуково-пізнавальній діяльності в повсякденні):

Збільшення-зменшення – дає змогу великому стати маленьким, але спритним і непомітним, а маленькому та слабкому – великим і могутнім;

зроби навпаки – змінює духовні властивості, зовнішність, інші властивості на протилежні (універсальне евристичне перетворення);

прискорення-уповільнення;

діли-єднай – створення нового об’єкта чи персонажа у результаті поєднання властивостей, елементів або частин того чи іншого об’єкта;

салат із казок – створення нової казки на основі епізодів, обраних дітьми з різних казок;

продовження казки – кожен придумує продовження сюжетної лінії казки;

внесення змін до казки – введення у відому казку нового героя;

казка про себе – є вершиною дитячого фантазування.

Метод символічної синектики у роботі з дітьми.

Знайомство із символами розпочинати потрібно з перших днів навчального року. Спочатку дітей слід навчити позначати знаком, один або кілька реальних образів, виділивши в них загальну ознаку, тобто найголовніше. На прогулянках під час спостережень за живими об’єктами, відгадуючи загадки, проводячи бесіди і використовуючи певний життєвий досвід, діти визначають головні ознаки предметів і позначають їх символами. Так складається певний комплект символів. Кожен вихователь може скласти свою «абетку символів» - набір умовних позначень, що буде зрозумілий йому і дітям, з якими він працює.

Ось основні напрямки роботи з формування зв’язного мовлення дошкільнят, до яких відносяться:

· порівняння предметів;

· описування предметів;

· складання речень;

· заучування віршів;

· складання казок.

Описування предметів.

Мета: вчити дітей складати описові розповіді за картинками символами, збагатити словник словами, що означають назви овочів, їх якості і влас-тивості, учити добирати синоніми, відгадувати загадки. Розвивати зв’язне мовлення .

Алгоритм роботи (на прикладі теми «Помідор»)

1. Відгадування загадок про овочі.

2. Сюрпризний момент, де Незнайко приносить посилку.

3. Розглядання дітьми опорних схем.

4. Опис вихователем огірка, який міститься в посилці, за символами

5. Пропозиція вихователя описати помідор, використовуючи картинки-символи: а) колір; б) форма; в) розмір; г) смак; д) місце вирощування; е) вживання в їжу.

6. Опис овочів дітьми.

7. Заучування загадки про овочі

Використання схем при складанні описових розповідей допоможе дітям засвоїти порівняння предметів не в загальній формі, чим подібні або чим відрізняються предмети, а диференціювати, порівнювати предмети за формою, величиною тощо. Такі вправи сприяють роз-витку зорового та слухового сприйняття, уваги до поняттєвого аспекту мовлення і готують дітей до самостійного описування предметів, акти-візують діяльність мислення дітей.

Складання речень.

Мета: вправляти дітей у складанні речень за схемами, узгоджувати прикметники з іменниками в роді, числі й відмінку. Розвивати зв’язне мовлення.

Алгоритм роботи:

1. Розгляд ілюстрацій.

2. Бесіда за змістом.

3. Складання 2-3 речень за ілюстрацією.

4. Пропозиція скласти речення за схемою.

5. Розгляд дітьми опорних схем, пояснення незрозумілих символів.

6. Наведення вихователем зразка складання речення.

7. Складання речень дітьми.

8. Дидактична гра «Виправ помилку»

Складання казок.

Мета: учити колективно складати нову казку за допомогою знаків-сим-волів, розповідати складену в такий спосіб оповідку, використовуючи речення різних граматичних конструкцій, виразну інтонацію. Розвивати зв’язне мовлення дітей.

Алгоритм роботи:

1. Створення емоційної атмосфери.

2. Пропозиція вихователя придумати казку.

3. Висловлювання дітьми своїх думок.

4. Зразок початку казкової розповіді, поданий вихователем.

5. Продовження казки дітьми.

6. Запис казки за допомогою символів.

7. Розповідь казки за символами.

Якщо виникають труднощі в придумуванні окремих умовних позначень змісту казки, їх можна поступової замінити буквеними позначеннями.

Спочатку проводиться індивідуальне заняття з дітьми, які потре-бують уточнення, систематизації знань за окремими темами, а потім індивідуально-групове; закінчується робота зі схемами-моделями на фронтальному занятті під час узагальнення знань із лексико-граматичної теми.

Практика засвідчує доцільність використання карток-символів під час розвитку зв’язного мовлення, формування пізнавальної активності.

Схеми доцільно використовувати і під час навчання дітей складання творчих розповідей. Наприклад, дивлячись на схему діти складають приблизно таку розповідь:

«Настала осінь. Небо вкрите важкими сірими хмарами. Часто йде дрібний дощ. Дме сильний вітер. З дерев опадає листячко. Птахи відлітають в теплі краї. Люди вдягаються тепліше».

Навчаючи дітей переказувати літературні твори, також можна використовувати опорні зображення. Розвиток подій фіксуємо у малюнках чи за допомогою умовних позначень. Спираючись на них, малюки легко відтворюють хід подій.

Цікавим прийомом активізації мовлення дітей є коментоване малювання. Його суть полягає у тому, що вихователь бере великий аркуш паперу, фломастери і разом з дітьми починає фантазувати і малювати:

Був собі на світі…. (Вихователь малює коло) Що це? (Діти називають: коло, колобок, сонечко) Ні, це не сонечко і не колобок, і не коло. (Домальовує ще одне, менше коло, дзьоб, гребінець) Хто це? Правильно, курчатко. Жило на світі ось таке маленьке курчатко. Одного разу воно вирушило в подорож. Ішло, ішло бачить… (Малює кілька вертикальних ліній) Що це? (Діти висловлюють припущення, вихователь домальовує дерева). Першою виросла ялинка. Яка вона? Чи є у неї листочки? На що схожі голочки? Яка ялинка взимку? Скільки ялинок в лісі? і т. д. Діти складають описові розповіді, а вихователь малює за їх вказівками.

Діти захоплюються цікавою колективною діяльністю, результати якої з’являються у них на очах. Ця ситуація спонукає їх до висловлювань. Не напружуючись, і не докладаючи великих зусиль, діти легко описують предмети, чи явища, виділяють їх істотні ознаки, висловлюють свої думки, припущення.

Цікавих сюжетів з різними героями можна вигадати безліч, разом з дітьми придумувати зміст оповідок, розвивати фантазію, уяву, спонукаючи їх до мовленнєвої діяльності. Це можуть бути різноманітні сюжети: Пригоди маленького павучка; Зайчик та його друзі; Мандрівка веселого ведмежатка; Зачарований ліс і т. д.

Коментоване малювання має дуже велике значення для становлення особистості дошкільників.

Метод розв’язання проблем або «дерево рішень» теж використовується у розвитку мовлення дошкільнят і містить декілька етапів. Спочатку потрібно обрати проблему, яка не має однозначного розв’язання (епізоди з казок, ситуації з життя), наприклад: «Що потрібно квіточці для щастя?»

Потім розглядаємо схему – «дерево рішень», у якій стовбур «дерева» - позначає проблему, крона – шляхи її подолання, а листочки – її рішення. Пропонуємо дітям об'єднатись у підгрупи і спілкуючись між собою, знайти рішення даної проблеми намалювати його на аркуші паперу і прокоментувати Діти, досягнувши взаємної домовленості шляхом обговорення, знаходять своє рішення: метелика, бджілку, сонечко, дощик тощо. Потім кожна група розміщує свій малюнок на дереві рішень і презентує його.

Потрібно вчити дітей вислуховувати кожного, хто хоче висловитись. Вихователь оцінює дітей лише позитивно, при оцінюванні, бажано, не називати слово «правильно», а казати: «цікаво», «добре», «чудово», «оригінально», що стимулює дітей до подальших висловлювань.

Метод «мікрофон» – це також різновид групового обговорення певної проблеми, що дає можливість кожній дитині висловитись. Можна використовувати метод «мікрофон» у дидактичних іграх «Закінчи речення», «Ланцюжок», «Коло компліментів» тощо.

Зміст методу: діти разом з вихователем утворюють коло та, передаючи одне одному іграшковий чи уявний мікрофон, висловлюють свої думки на задану тему – запропоновані до розгляду питання чи проблеми. Наприклад: «Як краще подорожувати?»

При використанні цього методу слід дотримуватися певних правил:

· говорити лише тоді, коли отримуєш мікрофон;

· говорити швидко і стисло;

· не оцінювати висловлювання товаришів.

Для того щоб розкрити потенційні можливості кожної дитини ви-користовується метод опорного моделювання. Опорне моделювання – досить поширений прийом навчання. Моделі допомагають не тільки наочно уявити об’єкт а й модифікувати його (видозмінити), експериментувати з ним.

Моделювання – це вища форма узагальнення і метод розвиваючого навчання. Систем моделювання під час навчання дітей мовлення та мови описано велика кількість. Зупинимось на моделюванні казкових сюжетів.

Етапи навчання дітей моделювання казок.

Перший етап – ознайомчий. Починаємо роботу зі складання казки за предметно-схематичною моделлю. Як правило, предмет або малюнок може стати вихідною позицією щодо складання казки.

Другий етап – комунікативно-діяльнісний. Цей етап складніший, тому що дітям пропонуються схеми, які не нагадують жодної із казок, які діти знають. Так, три однакові кола можуть нагадувати казку «Троє поросят», сім різних за розміром трикутників – «Ріпка», три однакових за кольором, але різних за величиною кола – нагадають казку « Три ведмеді».

Третій етап – моделюючий. Підводимо дитину до розуміння того, що не тільки знайомих казкових персонажів можна схематично представити у вигляді геометричних фігур, схем, моделей, але й можна скласти зовсім нову казку – з новим сюжетом, персонажами тощо.

Розповідаючи казку, вихователь може супроводжувати її умовними малюнками-символами. Казку «Теремок» можна ілюструвати буквами-звірками. Також можуть бути використанні кольорові геометричні фігури, які позначають той чи інший персонаж, або інші символи.

Для розвитку мовлення та уяви дітей широко використовуються дидактичні ігри, зокрема рекомендовані білоруським педагогом Анатолієм Гіном

Так – ні.

Ведучий задумує предмет, а діти, ставлячи питання так, щоб на них можна було відповідати лише «так» або «ні», мають відгадати, що це за предмет.

Наприклад, задумано кубик, який лежить на підлозі. Запитання дітей можуть бути такими: Цей предмет великий? Ні. Він котиться? Ні. Він гумовий? Ні. Він пластмасовий? Так. Ним граються? Так. Його використовують для побудови замку? Так.

Мозковий штурм. Педагог ставить перед дітьми певну проблему, і вони її розв’язують, пропонуючи нові ідеї або розвиваючи запропоновані. Наприклад, можна запропонувати знайти відповідь на запитання про те, як мишкам дістати сир, що лежить біля кота; як допомогти Колобкові врятуватися від Лисички тощо.

Працюючи з дітьми можна також використати:

… М'який м'ячик. Його можна зробити власноруч із зв'язаної гачком «шубки», яка набита шерстю. У м'ячика може бути багато найрізноманітніших функцій: при опитуванні дітей відповідає той, кому кинули м'яча; у змаганні той, у кого в руках під час естафети залишився м'яч, вибуває. На відміну від резинового м'яча, м'який м'ячик «добріший» він не може вдарити по-справжньому - тільки означає удар, і можна не боятися, що він сильно вдарить.

... Диктофон. Може надати неоціненні послуги при проведенні занять із роз-витку мовлення. Можна запропонувати дітям записати казки і оповідання, які вони складають, а потім дати їм прослухати. Ще до прослуховування ви виявите, що сам диктофон дисциплінує дітей і пробуджує у них відповідальність та активність. Запропонуйте дітям старшого віку пограти у гру, ніби то вони у студії записують радіопередачу. А теми для ігор найрізноманітніші «Де можна побачити Діда Мороза?», «Чи є на світі чарівники?», «Моя добра справа сьогодні».

… Радіодиспут, телешоу - справа серйозна. Тут необхідна особлива дисципліна і згода взаємодій. Для цього слід виробити правила: не шуміти, йде запис; висловлюватися необхідно чітко і коротко; диктофон передавати по колу, зао-щаджуючи «ефірний» час; бути самостійним у судженнях. Щоправда, диктофоном, як будь-яким технічним засобом, не можна зловживати, щоб не пропав до нього інтерес, він має з'являтися у особливо важливих випадках. Дієвою буде робота в парах: одна дитина бере інтерв'ю, а друга - дає його.
На батьківських зборах ви можете прослухати запис: це буде наочною ілюстрацією роботи із дітьми, разом із батьками визначити, хто саме зараз говорить. Це справжня колективна творча справа вихователя із дітьми, поєднання спільних зусиль педагога та дитини для досягнення результатів і вона дуже захоплює

... Свічка. Може знадобитися у різних педагогічних ситуаціях. Вона може бути без аромату, із певним ароматом, але треба точно знати, що на аромати у дітей немає алергії. Запалена свічка допоможе встановити тишу, налаштувати дітей на таємничий лад. А ще вона стане у пригоді, коли хочеться побачити старі предмети по-новому. Спробуйте, наприклад, розглянути звичну для вас картину при світлі свічки. Освітлення, що падає від свічі змінює образи на картині. Запитайте у дітей: що змінилося, з їх точки зору у картині? Чого вони раніше не помічали? Свічку, при необхідності можна замінити фонариком, але обов'язково чарівним. Використайте ще одну і досить важливу властивість свічки - здатність «проявлятися». Намалюйте на аркуші паперу будь-який пейзаж, предмет і загадайте дітям загадку про нього. Завдяки гумці, яку ви вмочите у воді і фарбі цей предмет, за умови правильної відповіді дітей, обов'язково з'явиться на аркуші.

... Картинка з розрізаною пташкою. Пташка виготовляється із картону. Всі частина тіла: хвостик, дзьоб, крила, лапки - рухомі. Вони з'єднуються на зворотній стороні моделі пташки за допомогою нитки. Така модель допоможе при навчанні дітей первинному фонематичному аналізі слова. Головка із дзьобом - перший звук у слові, хвостик - останній, крильця - всі решта звуків із серединки. Назвіть дитині звук (фонему), яку він буде відшукувати у слові. Наприклад, звук [н]. Промовляйте слова: небо, книга, осінь. Якщо дитина правильно визначила місце звука у слові, то рухаються відповідні частини тіла птахи.

... Різнокольорова хустина (шарф). Різнокольорова хустина допоможе розповісти казки чи слухати музику. Вихователь може накинути її на плечі і вмить перетворитися на казкарку. Її поява означає, що необхідно заспокоїтися і зосередитися. Коли слухання закінчилося, можна запитати, якого кольору була сьогоднішня казка чи мелодія. Хустиною можна накрити предмет, після того як її знімуть, з'явиться щось чарівне, казкове.

... Чарівний телескоп. Його можна зробити із кольорового паперу, завдовжки 15 см, згорнувши його в трубку і склеїти. Пропонуємо пограти у гру «Око-шпигун». Дитина має «відшукати» якийсь конкретний колір у кімнаті. Якого кольору твій телескоп? Такий колір і буде шукати дитина.

... Чарівна паличка. Її використання налаштує дітей на утаємниченість, зосередженість, треба вміло обіграти її використання. Наприклад, діти стоять у колі. Чарівна паличка знає всі правильні відповіді на питання. При доторканні паличкою до плечей дитини, назвати: будь-кого із своїх родичів, з тим самим ім'ям, як у тебе; як звати котика (собаку, птаху), який мешкає у вас вдома; ким ти є для мами; що можна робити тільки двома руками? При правильній відповіді вихователь осипає дитину конфетті. Дякує за відповідь.

... Чарівна скриня. Вона відкриється лише тоді, коли діти відгадають загадку; вона відкривається, а з неї вилітають гелеві кульки (подарунок від казкового героя, за виконане завдання); вона відкривається, а на її кришці - люстерко, дітям пропонується подивитися в нього і описати зображення.
Часто-густо при розповіді, як заохочення дітей, використовується телевізор. Хто з нас не мріяв хоча б на декілька хвилин з'явитися на екрані телевізора? Такий шанс надавайте кожній дитині. Для виконання цього завдання може підійти телевізор, який відслужив службу. Залишіть лише корпус і розігруйте виставу. Якщо немає можливості скористатися телевізором, що вийшов із ладу, можна його виготовити власноруч. З картону виріжте форму телевізора, відповідно розмалюйте його, зазначте місце клавіш, екрану. Для інсценування підійде будь-який серіал чи програма, наприклад, «Погода» чи дитяча казка.

Пам’ятка для вихователя

Організація харчування дітей

у закладі дошкільної освіти

(Витяги з Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, затвердженої спільним наказом МОН України та МОЗ України від 17 квітня 2006 р. № 298/227)

1.7. Вихователі, помічники вихователів, які беруть участь в організації харчування дітей, повинні бути ознайомлені з питаннями гігієнічного та естетичного виховання дітей. Починаючи з раннього віку дитини, необхідно приділяти увагу вихованню культурно - гігієнічних навичок під час вживання їжі. За дитиною необхідно закріпити постійне місце за столом, при цьому розмір стола та стільця підбирається відповідно до зросту дитини.

Перед кожним прийомом їжі стіл сервірують згідно з меню. З двохрічного віку дітей привчають користуватися серветкою. На четвертому році життя навчають користуватися виделкою, а на п’ятому році - негострим ножем.

Дітей привчають сідати за стіл охайними, з чистими руками, сидіти за столом правильно і користуватися столовими приборами (згідно з вимогами навчальної програми). Руки необхідно мити безпосередньо перед тим, як дітей садять за обідні столи, і після приймання їжі. З чотирьохрічного віку дітей навчають чергувати у групі під час приймання їжі з використанням санітарного одягу (фартушки, косинки або ковпаки), сервірувати столи і збирати використаний посуд.

1.9. При організації харчування необхідно додержуватися принципів наступності, єдності вимог в дошкільному навчальному закладі і в родині. Питання раціонального харчування дітей слід включати у тематику батьківських зборів, консультацій для батьків, висвітлювати у інформаційних куточках. Для правильної організації годування дитини вдома, особливо у вихідні і святкові дні, батьки повинні знати режим і специфіку харчування у дошкільному навчальному закладі. Тому щодня в інформаційних куточках необхідно вивішувати меню із зазначенням виходу страв.

1.10. Для частування дітей у дні народження, інші свята можна використовувати приготовлені у закладі пиріг, пиріжки або принесені батьками фрукти, ягоди, цукерки, печиво (промислового виробництва).

З метою попередження захворюваності гострими кишковими інфекціями та харчових отруєнь дітей суворо забороняється приносити у дошкільний навчальний заклад кремові вироби (торти, тістечка), морозиво, напої, у тому числі солодкі газовані тощо.

1.11. Для збереження апетиту не рекомендується годувати дитину вдома вранці, перед відвідуванням дошкільного навчального закладу. Винятком можуть бути яблуко, морква, овочевий сік у кількості 50 - 100 г. Якщо дитина поснідала вдома, її і не слід примушувати снідати вдруге.

1.28. Не дозволяється садити дітей за столи до закінчення сервірування. В ясельних групах годування дітей, які можуть їсти самостійно, організують так, щоб вони не чекали їжу. Їх годують невеликими групами, одночасно по 3 - 4 дитини за столом. Після вживання першої страви дітям необхідно відразу подавати другу страву тощо.

1.29. Велика кількість залишків їжі на тарілках (понад 15% від об’єму порції) може свідчити про погане самопочуття дитини, низьку смакову якість страви, про нераціонально складене меню, помилки у режимі харчування (скорочені інтервали між прийомами їжі) тощо.

Ранкові зустрічі у дитячому садку.

Діти приходять у дитячий садок у різний час і в різному настрої.

Дитина має можливість у цей час зайнятися цікавою для себе діяльністю. Ранкова зустріч з дітьми є нагодою для вихователя використати творчий підхід, виявити винахідливість та кмітливість. Можна використати дзвоник, сплеск у долоні, або просто повідомити вихованцям: «Прийшов час ранкової зустрічі. Займіть свої місця у колі друзів».

Зустріч дітей у дитячому садку зранку – це запланований збір, який має свою структуру, обумовлену чітко визначеною метою та темою. Ранкова зустріч спрямована на те, щоб позитивно налаштувати малюків на цілий день, підготувати їх до різних видів діяльності. Під час ранкової зустрічі дітей педагоги мають вирішити наступні завдання:

Ø виховання у малят толерантного ставлення одне до одного та взаємоповаги;

Ø формування у них комунікативних навичок;

Ø збагачення соціально – емоційного досвіду дошкільнят;

Ø прищеплення бережливого та турботливого ставлення до довкілля;

Ø розвиток уяви та вміння вільно висловлювати свою особисту думку;

Тож ранкова зустріч не лише створює позитивний настрій і налаштовує дітлахів на пізнання, а й сприяє формуванню цілісності дитячого колективу, відчуття причетності до суспільного життя групи.

Під час самостійної діяльності дітей необхідно звертати увагу на правильність їхнього мовлення.

Організовуючи спільну діяльність дітей слід враховувати індивідуальні особливості, рівень розвитку вмінь та навичок кожного, уникати елементів суперництва та конкурентності. Для цього можна запропонувати дітям міні – ігри, виконання спільних завдань, спостереження.

Завершує ранкову зустріч вихователь. Він інформує дітей:

Ø про календарні події – пору року, дату, день тижня, зміни погоди;

Ø про завдання та плани діяльності на сьогодні;

Ø про особливу подію - день народження когось із вихованців, свято, екскурсію, тощо.

Міні – ігри для організації групової діяльності дітей під час зранку.

Імітація.

Діти рухами, голосом імітують шум дощу, шелест листя, пів пташок і т. ін.

Режисери.

За пропозицією вихователя діти створюють інсценівку за сюжетом відомих творів («Правда, мамо, я великий?», «наша Таня гірко плаче» і т. ін..)

Добре – погано.

Вихователь пропонує дітям відшукати у навколишньому протиріччя ( у предметі, явищі). Діти мають назвати позитивні і негативні якості обраного предмета чи явища.

Відтвори.

Вихователь пропонує дітям відтворити образ, наприклад: «Ти – осінній листочок, ти повільно кружляєш в повітрі», «Ти - вітер, ти дмеш то сильніше, то тихіше», «Ти – павутинка» і т. ін.)

Точка зору.

Діти складають розповіді типу: «Осінь очима їжачка», «Зайчик про зиму каже…», «Спогади поламаної ляльки», вчаться бачити навколишній світ очима іншого, поважати чужу точку зору.

Твої асоціації (про що ти подумав).

Діти розглядають картинку (предмет) і розповідають, про що вони подумали.